Для рушників без помітних плям зазвичай достатньо прохолодного прання. Сучасні пральні порошки й гелі ефективно розчиняють забруднення і в прохолодній воді, а постійне використання максимальної температури швидше зношує тканину.
Прохолодний режим підходить для банного рушника після одного-трьох використань, рушника для рук, яким користувалися два-три дні, а також кухонного текстилю, що контактував лише з чистими руками чи вимитим посудом. Такий режим допомагає волокнам повільніше зношуватися, а пральній машині не потрібно витрачати електроенергію на нагрівання води.
Висока температура доречна, якщо рушником користувалася хвора людина, але лише за умови, що її дозволяє етикетка виробника. Гарячий режим потрібен і для кухонного текстилю, який торкався сирого м’яса, птиці чи морепродуктів. Тому ще під час купівлі варто перевірити, яку максимальну температуру витримує виріб.
Гаряча вода може знадобитися також для складних плям, пожовклого чи посірілого білого полотна, затхлого запаху, потенційно небезпечних забруднень або рушника, яким витирали домашню тварину. Постійне прання на максимумі, навпаки, може спричинити усадку, пошкодити волокна й посилити кошлатання. Рушник швидше втрачає пухнастість, а нагрівання води залишається найенерговитратнішою частиною циклу.
Щоб рушники довше залишалися м’якими й добре вбирали воду, важливі не лише температура, а й догляд після прання. Нові вироби радять випрати перед першим використанням, а згодом не перевищувати дозування засобу: його залишки накопичуються у волокнах, роблять тканину жорсткою і з часом можуть спричинити неприємний запах.
Кондиціонером для білизни варто користуватися обережно: він утворює на волокнах плівку, через яку рушник гірше вбирає воду. Такі речі бажано прати окремо від одягу, а за можливості — і від постільної білизни.
Рушник має висохнути повністю: тривала вологість спричиняє характерний затхлий запах. Водночас пересушування також шкодить бавовняним волокнам.